Проєкт рішення сесії №84 «Про затвердження Програми підтримки сім’ї, забезпечення гендерної рівності на території Семенівської сільської ради на 2021 рік»
| Скликання: | 8 скликання |
| Сесія: | 4 |
| Тип документу: | Проєкт рішення сесії |
| Дата: | 19.02.2021 |
| Номер документу: | 84 |
| Назва документу: | Про затвердження Програми підтримки сім’ї, забезпечення гендерної рівності на території Семенівської сільської ради на 2021 рік |
| Прикріплені файли: |
Україна
СЕМЕНІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
БЕРДИЧІВСЬКОГО РАЙОНУ
ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
П Р О Е К Т Р І Ш Е Н Н Я
Четверта сесія VIІΙ скликання
від 19 лютого 2021 року № ______
Про затвердження Програми підтримки сім’ї,
забезпечення гендерної рівності на території
Семенівської сільської ради на 2021 рік
З метою забезпечення реалізації механізмів для досягнення фактичної рівності жінок і чоловіків у житті сільської громади, відповідно до Законів України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, рішення Житомирської обласної ради від 24.12.2020 року №27 «Про обласну цільову Програму підтримки сім’ї, забезпечення гендерної рівності на 2021 рік» та керуючись ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська рада
ВИРІШИЛА:
- Затвердити Програму підтримки сім’ї, забезпечення гендерної рівності на території Семенівської сільської ради на 2021 рік згідно з додатком №1 до цього рішення.
- Встановити, що відповідальними за виконання Програми є Центр надання соціальних послуг Семенівської сільської ради.
- Структурним підрозділам Семенівської сільської ради, підприємствам та організаціям, які беруть участь у виконанні Програми, забезпечити виконання заходів, передбачених даною Програмою.
- Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію сільської ради з питань регламенту, депутатської діяльності, законності, правопорядку.
Сільський голова Наталія СЕМЕНЮК
Додаток № 1
до рішення сільської ради
від 19.02.2021 р. № _____
ПРОГРАМА
підтримки сім’ї, забезпечення гендерної рівності
на території Семенівської сільської ради на 2021 рік
І. Загальна характеристика
Програми підтримки сім’ї, забезпечення гендерної рівності
на території Семенівської сільської ради на 2021 рік (далі - Програма)
1. Розробник Програми – Центр надання соціальних послуг Семенівської сільської ради.
2. Відповідальний виконавець Програми – Центр надання соціальних послуг Семенівської сільської ради.
3.Учасники Програми - структурні підрозділи Семенівської сільської ради, Відділ освіти, молоді та спорту Семенівської сільської ради.
4. Термін реалізації Програми – 2021 рік.
5.Перелік місцевих бюджетів, які беруть участь у виконанні заходів Програми – обласний бюджет, сільський бюджет.
6. Загальний обсяг фінансових ресурсів, необхідних для реалізації Програми - у межах фінансових можливостей.
7. Основні джерела фінансування Програми - обласний бюджет, сільський бюджет, інші джерела фінансування, не заборонені чинним законодавством.
ІІ. Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма
Ґендер - поняття, яке увійшло у вжиток з соціології, воно визначає соціальну стать людини на відміну від біологічної статі. Тобто ґендер - це соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості в освіті, професійній діяльності, доступі до влади, розподілі сімейних ролей та репродуктивній поведінці.
Ґендерна рівність - справедливе ставлення до жінок і чоловіків. Для забезпечення справедливості її критерії часто повинні компенсувати історичні та соціальні перешкоди, які не дають жінкам і чоловікам існувати в рівних умовах. Ідеал ґендерної рівності означає, що жінки та чоловіки мають однаковий суспільний статус, однакові умови для реалізації всіх прав людини, однакові можливості робити внесок у національний політичний, економічний, соціальний розвиток та користуватися його результатами. Концепція ґендерної рівності - рівні права і рівні можливості для жінок і чоловіків у суспільстві, рівні умови для реалізації прав людини, участі в національному, політичному, економічному, соціальному та культурному розвитку, отримання рівних винагород за результатами участі.
В Україні поступово впроваджується комплексний ґендерний підхід в діяльність органів влади різних рівнів, що передбачає покладення інтересів людей – жінок і чоловіків в основу прийняття будь-яких рішень для забезпечення сталого людського розвитку. Статтями 12,13 Закону України „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” від 8 вересня 2005 року N 2866-IV встановлено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції:
• забезпечують надання жінкам і чоловікам рівних прав та можливостей;
• здійснюють виконання загальнодержавних та регіональних програм з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
• створюють умови для поєднання жінками і чоловіками професійних і сімейних обов'язків;
• забезпечують доступні соціально-побутові послуги, включаючи догляд за малолітніми дітьми, організацію дошкільного виховання та забезпечення дитячого дозвілля;
• провадять просвітницьку діяльність з питань ґендерної рівності;
• співпрацюють з об'єднаннями громадян щодо забезпечення рівності прав та можливостей жінок і чоловіків;
• подають пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
• сприяють науковим розробкам у сфері ґендерних досліджень;
• дотримуються принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у своїй діяльності;
• здійснюють позитивні дії.
Основні документи, які містять сформульовані зобов’язання держави не тільки про дотримання прав жінок та забезпечення ґендерної рівності, а також про нагальні проблеми жінок і чоловіків:
·Конституція України – Основний Закон держави України:
Стаття 3. Конституції закріплює рівність чоловіків і жінок в усіх сферах життя.
Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
·Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Метою цього Закону є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України
·Закон України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні” - цей закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина. Державна політика щодо запобігання та протидії дискримінації спрямована на:
Ø недопущення дискримінації;
Ø застосування позитивних дій;
Ø створення умов для своєчасного виявлення фактів дискримінації та забезпечення ефективного захисту осіб та/або груп осіб, які постраждали від дискримінації; виховання і пропаганду серед населення України поваги до осіб незалежно від їх певних ознак, поширення просвітницької діяльності у цій сфері.
·Закон України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” (2017) - закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
·Європейська Хартія рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад (2006, Розроблена і запропонована Радою європейських муніципалітетів і регіонів та її партнерами) Хартія адресована місцевим та регіональним органам самоврядування Європи, націлює на публічну демонстрацію прийняття принципу рівності жінок і чоловіків, та на реалізацію зобов’язань, які викладені у Хартії, на території їхньої діяльності. З метою сприяння реалізації таких зобов’язань кожен орган-підписант зобов’язується розробити План дій для досягнення рівності, у якому будуть визначені його пріоритети, дії та ресурси для їх реалізації.
Сімейний кодекс України визначає сферу сімейних та родинних відносин. Ним передбачені відповідні правові гарантії з охорони й захисту прав та інтересів сім'ї, регулюється порядок вирішення спорів між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами родини, а також визначені правові наслідки щодо недотримання ними своїх обов'язків. Кодекс визначає, що:
- учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками;
- жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї;
- сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добровільності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
15 листопада 2001 року в Україні було прийнято Закон «Про попередження насильства в сім'ї», що стало вагомим кроком до об`єднання зусиль суспільства й держави у боротьбі з насильством в сім`ї. В Законі вперше законодавчо закріплено правові й організаційні основи попередження насильства в сім'ї. Закон дає наступне визначення: Насильство в сім'ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Ґендерний підхід забезпечує інтеграцію інтересів, досвіду та потреб різних вікових та соціальних груп, слугує невід’ємним критерієм при розробці загальної концепції, здійсненні моніторингу й оцінці всіх напрямів політичної, економічної та суспільної діяльності громади для того, щоб результати цієї політики були однаково справедливими для жінок та чоловіків.
Не дивлячись на законодавство, яке мало б захищати жінок від дискримінації, приклади дискримінації ми бачимо на кожному кроці: 90% вчителів у школі – жінки, натомість директор – чоловік, більша частина лікарів і медперсоналу в лікарні – жінки, але головний лікар – чоловік. По службових щаблях просувають переважно чоловіків. Хоча рівень зайнятості чоловіків і жінок майже однаковий, але перевага надається чоловікам. Чоловік вважається стабільнішим працівником, ніж жінка, яка більше часу приділяє сім'ї, бере декретну відпустку тощо. Хоча жінки складають більше половини випускників середніх загальноосвітніх шкіл та студентів вищих навчальних закладів, але їх вже менше половини серед тих, хто вчиться в аспірантурі. І вже значно менше жінок має можливості отримати вищі наукові звання. Статистика показує переважання жінок серед осіб з вищою та середньою спеціальною освітою. Проте частка жінок із вищою освітою, що займають керівні посади всіх рівнів, значно нижча від чоловіків. Ідеться про те, що дуже часто, навіть за наявності однакової кваліфікації та за умови, що жінка має більше досвіду та ініціативи, на роботу наймають чоловіка. За даними статистики жінки складають 75% всіх державних службовців України, але першу (найвищу) категорію серед керівників державних служб мають тільки 8,3% жінок. Натомість жінки мають більше проблем, ніж чоловіки, – як у разі звільнення, так і при працевлаштуванні.
Найбільш гострими серед проблем забезпечення можливостей для саморозвитку й самореалізації жінок в Україні є такі:
• обмежений доступ до влади і власності (зокрема, землі, кредитів). Наразі немає жодної жінки серед голів обласних адміністрацій; рівень жіночого представництва на найвищих державних посадах залишається низьким;
• жінка обмежена у сферах зайнятості - поширюється безробіття серед жінок, велика кількість жінок працює неповний робочий день, або за тимчасовими контрактами, що збільшує розрив у доходах жінок і чоловіків, звужує економічні можливості жінок і веде до їхнього збіднення; при цьому серед працівників з вищою освітою жінки складають 56%, їхнє службове та професійне просування обмежене;
• зростання жіночих захворювань;
• збільшення кількості неповних сімей, коли жінка залишається сама з дітьми;
• жінка працює на 4 - 6 годин на день більше, ніж чоловік, - праця у домашньому господарстві не враховується як продуктивна;
• супутником жіночої нерівності є злидні та бідність; багатодітна сім'я в Україні ототожнюється з бідністю і навіть злиденністю; ледь не половина Європи вирішує сьогодні свої соціальні проблеми за рахунок українських наймичок;
• жінки найбільше потерпають від усіх видів сексуального насильства, серед яких домашнє насильство, сексуальні домагання та сексуальна експлуатація, торгівля жінками, примушування до проституції;
• найбільш яскравим проявом наявної дискримінації жінки на ринку праці є співвідношення заробітної плати жінок і чоловіків. Протягом 2000–2009 років ґендерний розрив в середній заробітній платі чоловіків і жінок в Україні коливався на рівні 25–30%.
• в результаті пенсійної реформи жінка через 20 - 40 років отримуватиме пенсію, що дорівнюватиме лише 40 - 50% пенсії чоловіка;
Становище чоловіків у країні також ускладнюється певними проблемами:
• темпи зростання рівня безробіття серед чоловіків є більшими порівняно з рівнем безробіття серед жінок;
• тюрми переповнені чоловіками (понад 90% всіх ув'язнених), що породжує низку проблем;
• такі хвороби, як туберкульоз, пияцтво, алкоголізм та наркоманія, що заполонили суспільство, більше вражають чоловіків;
• понад 40% всіх нинішніх 16-літніх юнаків не мають шансів дожити до пенсії внаслідок зменшення тривалості життя чоловіків;
• суїцид як явище панує переважно серед чоловіків;
• розпад сімей, пов'язаний зі збільшенням кількості випадків аморальної поведінки серед чоловіків, ускладнюється тим, що 57% чоловіків на другий день після розлучення перестають піклуватися про своїх дітей;
• понад 30% чоловіків ніколи не стануть батьками з причин низького рівня репродуктивного здоров'я, і ця цифра зростає; серед юнаків призовного віку середній показник здорових призовників становить 1:10.
Наведені факти підтверджують, що в Україні, як і в цілому світі, продовжує існувати дискримінація жінок. Крім того викривлена ґендерна ідеологія та традиційно патріархальна культура з її закоснілими стереотипами є основними чинниками таких страшних реалій сьогодення як насильство над жінками в сім’ях і торгівля жінками. Витоки ґендерного насильства закладені у звичаях суспільства, у системі норм і правил, які передбачають для чоловіків і жінок визначену поведінку, чоловічу чи жіночу ґендерну роль. Значною мірою така поведінка є наслідком традиційного виховання, при якому агресивна поведінка чоловіків розглядається як єдиний спосіб вирішення існуючих проблем. Хлопчиків вчать бути напористими і для досягнення своєї мети проявляти агресію проти інших людей, в той час як дівчаток вчать терпіти і пристосовуватися, обмежуючи власні бажання та інтереси.
Останні кілька років в країні спостерігається прогрес із питань гендерної рівності у законодавчій сфері. Є конкретні результати впровадження гендерної політики в Україні, зокрема зниження рівня безробіття серед жінок, забезпечення доступу до вищої освіти, надання соціальних гарантій, здійснення конкретних заходів щодо запобігання насильству в сім’ї та протидії торгівлі людьми, зокрема жінками.
Відповідно до даних обліку багатодітних сімей станом на 01.01.2021 року в громаді проживає 77 багатодітних сімей, у яких виховується 273 дитини, обслуговується 96 одиноких осіб похилого віку, серед яких 68 жінок, проживає 20 дітей з інвалідністю.
Багато сімей недостатньо реалізує свої виховні функції. Сімейні проблеми, обмеженість у батьків часу для спілкування з дітьми призводять до розриву родинних зв’язків, обмежуюється можливість спільного проведення дозвілля і відпочинку. Внаслідок нестабільності сімейних стосунків, відсутності необхідної культури сімейного життя, пияцтва батьків зростає кількість сімей, що потрапляють у складні життєві обставини. Станом на 01.01.2021 року на обліку в громаді перебуває 24 таких сім’ї, в них виховується 43 дитини.
З огляду на загострення економічних та соціальних проблем сімей виникла потреба у ґрунтовному розробленні цілісної системи заходів з урахуванням нових реалій: ринкової економіки, соціального партнерства, всього того, що покликане зробити життя кожної окремої сім’ї повноцінним та ефективним.
Наявність ґендерної статистики створює передумови для прийняття виважених та ефективних управлінських рішень, тому що насамперед увиразнює різні групи жінок і чоловіків, робить їх видимими як тих, хто користується чи не користується певними послугами; як тих, хто надає певні послуги; тих, хто приймає і хто виконує рішення.
Станом на 01.01.2021 року чисельність населення по Семенівській громаді складає 5177 осіб, з яких лідерство взяли жінки і становлять 51,5% або 2666 особі.
Щодо представництва жінок і чоловіків по населених пунктах Семенівської отг, то жінки лідирують майже у всіх населених пунктах, окрім сіл Нова-Олександрівка, Красівка та Дубівка.
В Центрі надання соціальних послуг працює 14 жінок, які обслуговують 96 непрацездатних громадян, з них жінок 70 та 26 чоловіків.
Галузь культура представлена більшістю жінками 90,5%, або 19 жінок та 2 чоловіка.
Аналогічно домінуючу роль по галузі охорона здоров’я займають жінки 87,1%.
Серед 22 депутатів Семенівської отг домінуюче рішення приймають жінки, їх 13 осіб.
Підводячи підсумки можна стверджувати що в цілому в кожній галузі Семенівської громади домінуюча роль відводиться жінці та в 8 скликанні сільської ради ситуація складається, що домінуюче рішення приймають жінки.
Впровадження принципів рівних прав та можливостей жінок і чоловіків є однією із важливих умов сталого соціально-економічного розвитку громади, реалізації прав людини та самореалізації особистості, запорукою ефективного розв’язання наявних проблем.
Досвід багатьох держав світу свідчить, що при підвищенні показника участі жінок у прийнятті рішень посилюється соціальна орієнтація державної політики, знижується рівень корупції, що сприяє розвитку всього суспільства, покращується соціально-економічний рівень розвитку держави та якість життя.
Незважаючи на те, що в Семенівській громаді у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків прослідковується позитивна тенденція, діючі механізми забезпечення гендерної рівності залишаються недосконалими.
Дискримінація є однією із головних перешкод у досягненні гендеру рівності в економічній, політичній та інших сферах. Окремі групи жінок (жінок похилого віку, жінок та дівчат з інвалідністю) страждають одночасно від декількох ознак дискримінації.
Для просування на шляху досягнення гендерної рівності в громаді необхідним є застосування системного підходу, який передбачає зміну гендерних відносин, розширення можливостей жінок, зменшення впливу негативних традиційних гендерних стереотипів, контроль, координацію та оцінювання прогресу досягнень, прийняття політичних і соціально-економічних рішень, а також в управлінні ресурсами.
Метою Програми є:
- зміцнення інституту сім’ї;
- соціальна підтримка багатодітних сімей;
